Кав'ярня, тиха, затишна, чай, осіннє сонячне проміння сором'язливо зазирає до приміщення, підсвічуючи кружляючий пил.

Вона сидить біля вікна... сама. Пише. Дивно, але немає жодного ноутбука, планшета, телефона.

Є стік гарних листівок. Різні, але всі дуже гарні, ручної роботи.

На одній з них - фото дівчини в стилі початку двадцятого століття, на іншій - дерево, що символізує життя і плоди, на наступній - дерев'яна коляска з трояндами - мабуть, народилася дівчинка.

І кожна листівка - це історія, і в кожній є щось рідне й тепле, у кожній - любов.

Вона на мить відволікається, п'є чай, дивиться у вікно, але бачить вона не вулицю, не машини, не дерево.

Перед її очима обличчя тих людей, кому вона пише, якісь теплі й смішні історії, дитячі посмішки. Як вона красива в цей момент, ніжно посміхаючись, зігріваючи поглядом, відкидаючи волосся назад.

В цьому є щось чарівне - я вірю, що її життя стає довшим завдяки цим листам.

Так просто й мило - давно забутий спосіб сказати близьким, що вони важливі для нас.

Це наповнює навіть мене, яка сидить за трьома столиками.

Пишіть листи, даруйте любов :).

Олена Яценко (С)

Кафе, тихое, уютное, чай, осеннее солнышко скромно заглядывает в помещение, подсвечивая кружащуюся пыль.

Она сидит у окна ... одна. Пишет. Странно, но нет ноутбука, планшета, телефона. 

Есть гора красивых открыток. Разные, но все очень красивые, hand made.

На одной фото девушки в стиле начала двадцатого­­ века, на другой дерево - это о жизни и плодах, на следующей коляска деревянная в розы - девочка родилась, наверное.

И так каждая - это история, и в каждой что- то родное и теплое, в каждой любовь.

Она ненадолго отвлекается, пьет чай, смотрит в окно, но видит она ни улицу, ни машины, ни дерево.

Перед ее глазами лица тех людей, которым она пишет, какие - то теплые и смешные истории, детские улыбки. Как она красива в этот момент, нежно улыбаясь, согревая взглядом,    откидывая волосы назад.

В этом есть что- то волшебное,­­ я верю, что ее жизнь становится­­ длиннее на эти письма.   

Так просто и мило, давно забытый способ сказать близким, что они значимы для нас.

Это наполняет даже меня, сидящую через  три столика.

Пишите письма, дарите любовь:).

Елена Яценко (С)